Уряд затвердив нову підставу, коли можна негайно відібрати дітей у батьків

Кабінет Міністрів України схвалив 3 жовтня 2018 року розроблену Міністерством соціальної політики постанову «Деякі питання вдосконалення соціального захисту дітей, які перебувають  у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров’ю дитини».

Документом запроваджено обов’язкове  проведення оцінки безпеки дитини при виявленні таких факторів: незабезпечення дитини необхідним харчуванням, лікуванням, доглядом; залишення дитини віком до 7 років або дитини у безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років; залишення дитини віком до 10 років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного до сезону одягу або  без дотримання відповідного до віку температурного режиму; залишення дитини під наглядом осіб, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння, під дією психоактивних речовин, із ознаками вираженого психічного розладу; обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій, збройних конфліктів тощо.

Зокрема, 7-річний ценз для обов’язковості проведення оцінки безпеки дитини з метою упередження загрози її життю або здоров’ю обумовлений досягненням нею старшого дошкільного віку, а 10 річний ценз – для визначення відсутності відповідного до сезону одягу або дотримання відповідного віку дитини температурного режиму як ймовірної загрози її життю та здоров’ю визначено відповідно до Сімейного кодексу України, згідно з яким діти зазначеного віку мають право брати участь у вирішенні певних сімейних питань, які стосуються їхнього життя.

Крім цього, визначено загальні та окремі обов’язки різних органів та структур щодо виявлення, взаємоінформування та організації надання допомоги дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема постраждалим від жорстокого поводження і тим, життю або здоров’ю яких загрожує небезпека.

Також упроваджується прийняття рішень про негайне відібрання дітей у батьків або осіб, які їх замінюють, на підставі чіткого інструменту – оцінки рівня безпеки дитини.