Судова правдаФемідаУкраїна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським

Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським

14.08.2019 / 12:50
2646
+A
-a

Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським

26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Головою Комісії був обраний Михайло Всеволодович Буроменський, український науковець, громадський діяч, доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України, професор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. «Українське право» поспілкувалось з Михайлом Всеволодовичем, щоб з перших вуст дізнатись про результати перебігу конкурсу до ЄСПЛ, відкриття та розчарування конкурсу.

_______________

 

⁃                  Пане Михайло, для початку, було б цікаво почути про Ваш власний досвід. Так, на скільки відомо з Вашої біографії, майже десятиліття тому Ви працювали суддею ad hoc у ЄСПЛ. Розкажіть, будь ласка, які були передумови Вашого призначення, чим відрізняється статус судді ad hoc від звичайного судді ЄСПЛ та загалом як виглядає робота у ЄСПЛ?

Насправді, це була ситуація, коли Україна не мала постійного судді у Європейському суді з прав людини (далі – «ЄСПЛ» або «Суд» - прим.), і тому розгляд усіх справ, які мали відношення до України, відбувався за участю судді ad hoc. Відповідно до Європейської конвенції з прав людини (тут і далі - «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод» – прим.) справи не можуть розглядатись за відсутності судді від цієї держави. Це було суттєве навантаження, досить багато справ...

⁃                  Тобто, фактично, суддя ad hoc – це один суддя, який призначається на певний період?…

Ні, їх може бути декілька. Що стосується суддів ad hoc, то процедура виглядає наступним чином: держава подає список пропонованих осіб, і Європейський Суд з прав людини самостійно визначає, кого з них він буде запрошувати в якості судді ad hoc. Тобто судді ad hoc вже є формально суддями, призначеними державою, з моменту, коли було подано список, але саме Суд на свій розсуд викликає того чи іншого суддю для участі у справі. Тобто Суд сам визначає, кого він вважає більш кваліфікованим, більш готовим до участі в судовому процесі в якості судді. Можна бути у списку, поданому державою, але жодного разу не брати участі в розгляді справ.

⁃                  Які справи Вам довелось розглядати?

Найбільш гучна і відома справа – це «Юрій Миколайович Іванов проти України», яка пов'язана з жахливою ситуацією невоконання рішень українських судів. Наслідком невиконнання Україною цього рішення пізніше стало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України». Але були й інші справи – їх, насправді, було дуже багато, оскільки мої повноваження суді ad hoc тривали з 2009 року до весни 2013 року. Саме тоді Україна раптом відкликала мене зі списку... але це окрема історія…

⁃                  Повертаючись до цьогорічного конкурсу на посаду судді ЄСПЛ. На скільки відомо, цей конкурс мав бути проведений ще вкінці минулого року. На Вашу думку, які проблеми завадили його вчасному проведенню: відсутність політичної волі, зайнятість іншими питаннями чи об’єктивні обставини?

Я не маю думки про це, тому що це були резони влади – раніше чи пізніше починати запуск цього конкурсу. Я можу лише здогадуватися про справжні причини того, що сталося. Конкурс повинні були почати наприкінці 2018 року, але розпочали у квітні 2019-го. Потім, як відомо, були позови до суду, якими перебіг конкурсу було заблоковано. Як наслідок, вже після президентських виборів 2019 року було видано новий Указ (тут і далі – Указ Президента України № 356/2019 від 10 червня 2019 року – прим.), який частково змінив склад комісії і запустив процедуру конкурсу заново.

⁃                  З приводу судового процесу, про який Ви згадали, який стосувався попереднього конкурсу. Як можна свідчити із інформації із ЗМІ, однією з причин оскарження визначеної процедури проведення попереднього конкурсу були строки, а саме недостатній час для учасників для підготовки документів та їх подачі на конкурс. Як Ви оцінюєте демократичність проведення нового конкурсу щодо доступу осіб до участі в конкурсі? Чи достатньо було часу для подачі конкурсантами документів на участь у конкурсі?

Щодо строків, то приблизні (орієнтовні) строки визначені резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи (Резолюція №1646 (2009) Парламентської Асамблеї Ради Європи – прим.), де є пункт «час необхідний державі, щоб забезпечити відкритий відбір кандидатів». Мова йде про те, що держава може витратити на організацію і проведення конкурсу не більше 3 місяців. Це рекомендація, яка дає можливість державі зорієнтуватися в строках і своєчасно надати список. Далі – відповідальність Ради Європи в межах трьох місяців завершити конкурстні процедури.

Так-от, на попередньому конкурсі, на думку деяких конкурсантів, був визначений досить обмежений час, щоб зібрати і подати документи (хоч самі документи були нескладними і їх кількість була невеликою). Відповідно, коли було оголошено цей останній конкурс, то строк подачі документів було подовжено і він фактично склав місяць, протягом якого люди могли подати ці документи, щоб взяти участь в конкурсі.

Тому, коли ми говоримо про строки, то я вважаю, що є строк, протягом якого треба зібрати та підготувати документи, а є строк для того, щоб далі взяти участь у другому й третьому етапах (перевірці знань іноземної мови та етапі співбесіди). Тобто людина, яка подає документи, напевно робить це свідомо і вже на цьому етапі розуміє, що подачею документів конкурс не завершується, це чітко зазначено в Указі Президента України. Тобто учаснику протягом місяця треба визначити для себе пріоритети, щоб мати час далі взяти участь в перевірці знань іноземної мови та співбесіді. Власне це є все, що пов’язано із строками.

⁃                  Я так розумію, це Ви коментуєте Відкритий лист ГО «Українська Гельсінкська спілка з прав людини» з приводу нібито неможливості участі окремих кандидатів у другому та третьому етапах у зв'язку з відпустками та іншими причинами?

Так, Комісія отримала цей лист, і я думаю, що в даному питанні пріоритети – це ключове. Якщо ти вважаєш, що в тебе є серйозні шанси перемогти в цьому конкурсі, а не заявитись як формальний учасник, то, очевидно, треба побудувати свої справи і готуватись, щоб брати участь в цьому заході. Вже 12 липня ми оголосили список допущених до участі в конкурсі (двоє осіб не мали достатнього стажу, тому їх кандидатури було відхилено) і дати проведення співбесіди – 25-26 липня 2019 року.

До речі, ми максимально намагались піти назустріч таким кандидатам, які з різних причин не встигали або не мали можливості прибути на тестування. Так, спочатку проведення тестування з іноземної мови було призначено на 17-18 липня – тобто через п'ять-шість днів після ухвалення рішення про допуск до участі в конкурсі. Саме в ці дні відбулося тестування майже усіх конкурсантів. Однак коли до нас звернулись деякі конкурсанти, то рішенням Комісії були визначені додаткові дати – 23-24 і навіть 25 липня (тобто було додатково надано ще один тиждень для того, щоб прибути до центу тестування в Києві). Вийшло так, що було достатньо приїхати для того, щоб пройти тестування іноземної мови і вже наступного дня пройти співбесіду. Дехто з учасників конкурсу скористалися й такою можливістю, але не всі.

Тобто контакт з конкурсантами, які бажали перенести дату мовного тестування, не просто існував, а такий контакт був цілком ефективним. Комісія була доступною: можна було звернутись і дуже швидко отримати реакцію на своє звернення.

Щодо перенесення дат тестування, то у нас було три звернення. Всіх заявників Комісія повідомила про призначення додаткової дати для проведення тестування і була готова до співбесіди з ними (ми сподівалися, що вони приїдуть), але лише один з трьох скористався цією опцією, прийшов на тестування та взяв участь у співбесіді 25 липня.

⁃                  З приводу процедури конкурсу. На скільки я зрозуміла, основними етапами є тестування знань іноземних мов та співбесіда. Чи відповідає така процедура обрання судді Європейського суду з прав людини від України практиці інших держав-членів Ради Європи?

Насправді, кожна держава самостійно визначає, як вона буде проводити конкурс. Головне, щоб він був відкритим, прозорим. А як держава це буде організовувати – тут немає єдиної процедури, все це виноситься на розсуд держави.

Водночас є певні вимоги до списку. Наприклад, ПАРЄ вимагає, щоб був дотриманий гендерний принцип, тобто, щоб хоча б один із трьох кандидатів був обраний за гендерним принципом: дві жінки і один чоловік або одна жінка і два чоловіки. Порушення цього принципу повинно мати виключні, серйозні причини. У нас таких причин не було, тому, звісно ж, ми його притримались.

⁃                  Чи може ПАРЄ відхилити усіх переможців, обраних державою, і чи були такі випадки?

В принципі, може, якщо буде встановлено, що були порушені надзвичайно серйозні правила під час відбору. Це має бути «кричуще» порушення – дуже серйозні причини з серйозним обґрунтуванням. Це зумовлено тим, що відхилення списку означатиме, що у держави у зв'язку з новим конкурсом не буде постійного судді у Суді, а ця ситуація є надзвичайною. Тобто я б не сказав, що відхилити список – це проста справа.

Мені відомі такі приклади з практики, також я знаю випадки, коли держави намагались відкликати уже поданий до ПАРЄ список обраних кандидатів або замінити на власний розсуд кандидата у вже поданому списку. Це теж дуже непроста процедура: якщо список уже потрапив до Ради Європи, то держава повинна надати надзвичайно серйозно обґрунтовані причини, щоб з ними погодилась Рада Європи. Якщо ж серйозних аргументів немає, то список не буде повернутий державі та буде розглядатись на загальних підставах. Україна у 2008-2010 роках намагалась відкликати список, міняти кандидатів, і це була досить гучна і скандальна історія.

⁃                  Чи був допуск іноземців до цього конкурсу з обрання судді ЄСПЛ від України? Чи були серед кандидатів іноземці?

Мав бути один кандидат-іноземець, який подав документи на конкурс, але він не з’явився для проходження тестування з іноземної мови. Всі інші кандидати були громадянами України, хоча багато з них спеціально приїхали із-за кордону (з Гааги, із Страсбургу) для проходження тестування та співбесіди.

Випадки, коли суддею від держави стає іноземець існували та існують. Відповідних обмежень чи заборони у Європейській Конвенції з прав людини немає, тому така можливість і передбачена в Указі Президента України.

⁃                  З приводу критеріїв відбору майбутнього судді – це, на скільки відомо вільне володіння однією з офіційних мов та достатній рівень кваліфікації. Як визначала Комісія відповідність чи невідповідність кандидатів окремим критеріям?

Для нас з точки зору критеріїв все було просто. Є Регламент Суду, а також Положення про проведення конкурсу, у якому в п. 4 чітко визначено умови допустимості кандидатів до конкурсу: високі моральні якості; вища юридична освіта не нижче ступеня магістра і не менш як 10 років стажу (до речі, двоє кандидатів не пройшли саме по цьому критерію); ґрунтовні знання положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та практики Європейського суду з прав людини; вільне володіння однією з офіційних мов Ради Європи та знання другої офіційної мови на рівні, достатньому для читання та розуміння змісту тексту.

Фактично це і є критерії, за якими ми повинні були з'ясувати, чи наявні певні якості у претендента і в якій мірі.

⁃                  Як оцінювалось знання іноземної мови учасників конкурсу? Наскільки це важливий показник для кандидатів на суддю ЕСПЛ? Наскільки Комісія брала до уваги цей критерій при оцінці конкурсанта?

Що стосується перевірки знань мови, то вона проходила у формі тестування, але сама Комісія до цього не мала жодного відношення – це була відповідальність Дипломатичної Академії МЗС. Тобто саме МЗС надало нам інформацію, в якій було визначено рівень володіння англійською та французькою мовами кожним з конкурсантів (із зазначенням володіє кожною з мов "вільно" чи "не вільно").

У когось з конкурсантів було вільне володіння, у когось – було недостатнє навіть для читання та розуміння, були й такі, хто не володів на належному рівні жодною з зазначених мов. Також був конкурсант, який взагалі не володів ні англійською, ні французькою мовами.

⁃                  Здебільшого кандидати мали якісний рівень знання мови?

Так, у більшості виявився досить якісний рівень. Наприклад, 5 конкурсантів мали повне професійне володіння обома мовами, тих кандидатів, які вільно володіли однією мовою, було більше.

Відтак критерій мови був далеко не другорядним. Слід розуміти, що це робочі мови Європейського суду з прав людини і Ради Європи. Суддя повинен володіти ними професійно як юрист: не просто як людина, яка може завести діалог, наприклад, з продавцем в магазині, ні, мова йде про професійне знання мови необхідне, щоб розуміти юридичні тексти, брати участь в професійній розмові з юридичних питань та писати юридичні тексти. Тобто це має бути вільний рівень володіння.

Тому, звісно, як на мене, люди, які подавались на конкурс мали б розуміти ці нюанси відбору. Відтак, ми не могли рекомендувати людину, яка не розуміла б, що написано в тому чи іншому документі, чи не змогла б підтримати професійну дискусію, заперечити, висловити аргументи тощо. Це дуже важливо. Тому люди, в яких була в цьому сенсі певна слабкість, отримували низький бал.

Також, ми вважали за можливе звернутись до кандидата однією з мов Ради Європи, зокрема, англійською мовою, чи просити, щоб людина відповіла англійською мовою. Ми спостерігали, як людина реагує, на скільки вона повно готова відповідати на поставлені питання. Насправді, немає значення, якою мовою звертаються до особи – якщо вона вільно володіє іноземною мовою, то вона спокійно відповідає на поставлені питання, або не може відповісти. Це теж створювало певні враження.

⁃                  А як відбувалась співбесіда з кандидатами? Що було її предметом? Які ще якості брала до уваги Комісія при оцінці кандидатів?

Спершу я хотів би наголосити, що Комісія проводила не тестування і не іспит, а саме співбесіду. Співбесіда включала переважно питання, які стосувались знання та розуміння Конвенції, практики її застосування, власного досвіду конкурсанта та моральних якостей кандидата (наприклад, питання професійної етики юриста). Чому я кажу про важливість саме цього формату?

Співбесіда дає можливість вільного спілкування з кандидатом та розуміння того, як кандидат здатний підтримувати бесіду на поставлене питання. Така бесіда дає можливість відчути, як людина будує речення, як вона формує аргументи, на скільки вільно вона володіє матеріалом, на скільки ємно вона може вкласти інформацію в ту чи іншу мовну форму, на скільки повно відповідає на додаткові питання, на скільки вона здатна вийти за межі цієї вузької теми і коментувати той самий предмет предмет ширше – тобто на скільки здатна мати стратегічне мислення.

Відтак, не виходячи за межі критеріїв визначених Указом Президента, ми намагались відчути глибину розуміння кандидатом Конвенції, на скільки людина має відношення до даної тематики, зрозуміти, на скільки глибоко вона знає цю тему. І, звісно, коли претендент проявляв здатність до широкого і навіть стратегічного мислення в розумінні Конвенції, то це безсумнівно створювало позитивне враження. В цьому конкурсанти відрізнялися, але вони повинні були самі визначати "градус" бесіди, з врахуванням їх професійного досвіду і розуміння значення посади судді Європейського суду з прав людини.

Звісно, ми могли поставити питання, пов'язані з етичними ситуаціями, які можуть виникнути. Тобто якщо ми говоримо про високі моральні якості претендента, то вони включають і відданість професійній етиці.

Співбесіда, так чи інакше, включає певні моменти сприйняття професійних, моральних якостей іншої людини в ході розмови. Деякі відомі люди говорять, що якщо співбесіду перетворити в тестування або в формальне обговорення мотиваційного листа, то вона втрачає своє значення. Тобто співбесіда має бути саме у формі живої розмови, оскільки саме вона дає можливість зрозуміти переваги і недоліки кожного конкурсанта.

Насправді конкурсанти були дуже-дуже сильними, і сам конкурс був дуже якісний: кандидатів було багато (27 осіб) з дуже сильними резюме та дуже непоганими мотиваційними листами. Тобто обирали найкращих з найсильніших, це була дуже серйозна команда.

⁃                  Яким чином враховувала Комісія рекомендацію Ради Європи, щодо небажаності висування кандидатів, чиє обрання може призвести до необхідності призначати суддю ad hoc? Які категорії осіб до них відносяться? Чи були такі серед кандидатів?

Так, така вимога існує. Це можуть бути особи, які до призначення суддею активно спілкувалися з судом або у якості адвоката, або у ролі урядового уповноваженого. Тоді у них виникає конфлікт інтересів, оскільки вони вже висловили свою позицію по тій справі, у якій повинні будуть брати участь в якості судді. Але мова йде про надзвичайну активність конкурсанта, тобто про участь у сотнях справ, які знаходяться в реєстрі Європейського суду з прав людини.

Однак ми не знаємо про відсоток справ, у яких брали участь кандидати і які з цих справ саме зараз знаходяться на розгляді в Європейському суді з прав людини. Тому Комісія не обмежила право таких гіпотетичних претендентів брати участь в конкурсі, вони могли бути цілком достойними і перемогти.

⁃                  Під час конкурсу чи відігравала роль громадянська налаштованість кандидатів, патріотизм тощо?

Абсолютно ні, ми не вдавались ні в ідеологічні вподобання кандидатів, ані в інші подібні питання. Ми навіть не цікавились цим. Нам треба було, щоб людина була професійною, і вона могла виконувати обов’язки судді.

⁃                  Яка ступінь довіри була у Конкурсантів до складу Комісії з проведення Конкурсу? Чи відомі Вам факти оскарження результатів Конкурсу з боку кандидатів?

Про жодне оскарження я поки що не маю інформації.

В свою чергу, усім конкурсантам перед початком співбесіди надавалася можливість зробити заяву про довіру або недовіру комісії чи окремому її члену. Заяв про недовіру не надійшло, натомість усі зробили заяву про довіру комісії.

⁃                  Як Ви оцінюєте фаховий склад Комісії? Чи складно Вам було працювати? Чи були суперечки серед членів Комісії?

Суперечок не було, лише дискусії.

Я думаю, що Комісія була досить професійною та принциповою, справедливою, неупередженою і працездатною. Було б добре, якби на майбутнє подібні комісії були б такої самої якості.

Однією із дуже важливих умов для Комісії є те, щоб члени Комісії, умовно кажучи, працювали в одному режимі розуміння проблеми і на одному рівні професійної кваліфікації. З цим не було проблем. Тому в даному сенсі, я б сказав, що Комісія була дуже якісно підібрана.

До того ж, ми абсолютно не заперечували, і більш того були вдячні Довідасу Віткаускасу (дорадчий член Комісії – прим.) за те, що він брав участь в роботі Комісії. Його зауваження та поради були дуже важливими для нас. Це саме той випадок, коли іноземний спостерігач не просто розуміє, про що йде мова, а є до того ж юристом дуже високого рівня і визнаним знавцем Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

                  Які відкриття чи розчарування у Вас виникли при проведенні співбесіди? Можливо надасте якісь поради для майбутніх конкурсантів?

Щодо учасників конкурсу, то я сказав би так.

По-перше, слід належним чином оцінювати власні знання іноземної мови, розуміючи, що це є дуже важливий критерій. Тобто не переоцінювати себе. Краще, знаючи, що буде конкурс, якщо Ви маєте відповідні пріоритети, то десь за рік до конкурсу слід зайнятись додатковим вивченням іноземної мови. Тоді не виникатиме подібних питань.

По-друге, слід визначити пріоритети. Якщо Ви плануєте взяти участь в такому конкурсі, то сплануйте свій час таким чином, щоб Ви змогли взяти участь в цьому конкурсі на всіх його етапах. Питання пріоритетів – це дуже важливо.

По-третє, я думаю, що Україна за останні 10 років на стільки серйозно просунулась в підготовці юристів, які обізнані в Конвенції та практиці ЄСПЛ, на стільки збільшилась кількість людей, які мають дуже високий рівень професіоналізму в цій сфері, що конкурсантам варто брати це до уваги. З'являються нові, молоді люди, дуже достойні та фахові. Треба усвідомлювати, що кількість конкурентів є зараз великою і буде тільки більше. Треба бути готовим до зустрічі з амбітними конкурентами. І розуміти, що вони можуть перемогти, що вони можуть бути сильнішими. І, як наслідок, толерантно ставитись до того, що можеш програти.

Хотілося б також бачити більше жінок серед конкурсанток. В Україні є дуже сильні юристки, які дуже добре знають Конвенцію та практику ЄСПЛ. Хотілося б, щоб вони брали участь в конкурсах. Оскільки, наприклад, в цьому конкурсі, жінок було значно менше ніж чоловіків.

⁃                  Яка подальша доля обраних переможців? Що їх чекає?

На них чекає співбесіда в допоміжних органах ПАРЄ. Однак голосування в Парламентській асамблеї за того чи іншого кандидата на посаду судді Європейського суду з прав людини відбувається з урахуванням власного досвіду і розуміння її членів. Рішення приймається простою більшістю голосів із присутніх під час засідання. Загалом цей процес може тривати декілька місяців. Резолюція ПАРЄ 2009 року передбачає, що процедури обрання судді в Раді Європи не повинні тривати більше як три місяці. Голосування відбувається під час сесії ПАРЄ.

На жаль, в Україні почалися інформаційні атаки на результати конкурсу, що мають вигляд добре скоординованих. Безпідставними є цілеспрямовані спроби зірвати національний етап проведення відбору претендентів на посаду судді, поставити під сумнів процедури, цинічно зганьбити репутацію членів комісії. І головним є те, що питання тут зовсім не в уявній недосконалості процедур відбору в України майбутнього судді ЄСПЛ, і не в особах претендентів на цю посаду, обраних Комісією в Україні.

У мене не виникає жодного сумніву щодо демократичності всіх процедур відбору. Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів. Це стало можливим завдяки проведенню дійсно відкритого і прозорого і конкурсу за участю найуспішніших юристів, які вважають себе готовими обійняти таку посаду.

 

Зозуля Наталія, «Українське право»

 

Прискорення у праві: нові виклики donum auctoris Прискорення у праві: нові виклики
Одна з невиліковних сучасних хвороб в українському праві – ігнорування процедури. Але… Історія, від якої є бажання ...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Опитування
  • Чи підтримуєте Закон 1008 про нову судову реформу?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика