Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Захист прав біженців: актуальні питання сучасності та їх хрестоматійне вирішення

09.02.2016 / 18:09
13959
+A
-a

Захист прав біженців: актуальні питання сучасності та їх хрестоматійне вирішення

У всьому світі зростає кількість біженців. Більшість шукачів притулку приймають держави, які розвиваються. За даними ООН щодня у світі стає на 30 тисяч біженців більше. Кількість біженців у світі сягає максиму, що був за часів Другої світової війни.

2-5 лютого 2015 р. відбувся науковий семінар «Підвищення ефективності освіти з права біженців у регіоні СНД+», який проводився Угорським Хельсінкським Комітетом та Глобальним учбовим центром УВКБ ООН у Єреванському державному університеті. Семінар був присвячений презентації «Хрестоматії з прав біженців: рішення, документи та матеріали». «Хрестоматія з прав біженців: рішення, документи та матеріали» є повною онлайн моделлю курсу, спрямованого на вивчення міжнародного права біженців. Хрестоматія складається з чотирьох розділів: Введення в міжнародне право біженців, Міжнародний захист прав біженців, Захист прав біженців у Європі, і Захист біженців у СНД. Кожен розділ містить необхідні джерела обов’язкового та «м’якого» права, найбільш важливі рішення національних або міжнародних судів і трибуналів, а також ретельно підібрані наукові коментарі до них.

У першому розділі Хрестоматії «Введення в міжнародне право біженців: передісторія і контекст» піднімаються концептуальні питання історії переселень (мігранти, іммігранти, внутрішньо переміщені особи, біженці); захисту біженців через правову та інституційну системи; діяльності УВКБ ООН та інших акторів міжнародного права біженців (інститути і актори в міжнародному праві, що мають відношення до міжнародного захисту біженців). Сучасне право біженців неможливо зрозуміти без знання більш широкого глобального контексту, у тому числі як воно виникло і почало розвиватися. Метою розділу є розкриття цього контексту, щоб підготувати базу для дослідження права біженців. Цей розділ представляє основні концепції регулярної та нерегулярної міграції, висвітлює феномен міграції і розглядає її масштаби на початку двадцять першого століття. Далі в розділі визначаються універсальні і регіональні стандарти, які застосовуються при визначенні статусу біженця в усьому світі. Таким чином, визначаються загальні рамки щодо захисту біженців.

Другий розділ Хрестоматії «Міжнародний захист прав біженців» присвячений характеристиці принципів та поняття права біженців, Конвенції про статус біженців 1951 року, формам міжнародного захисту та внутрішньо переміщеним особам.  Розділ II Хрестоматії з права біженців представляє міжнародні рамки щодо захисту біженців. Цей розділ присвячений виключно універсальним нормам. Міжнародно-правові норми щодо захисту біженців походять з відомих джерел міжнародного права: міжнародних конвенцій, міжнародних звичаїв і узагальнених принципів, які існують в основних правових системах у всьому світі. На додаток до ідентифікації цих підстав міжнародного правового захисту біженців розділ II приділяє особливу увагу «м’якому праву» і допоміжним джерелам, таким як судові рішення і думки вчених і інших експертів.

Розділ III розкриває «Захист прав біженців у Європі» через аналіз захисту прав біженців у Раді Європи та Європейському Союзі. Це дуже складне питання, оскільки два актори роблять значний вплив на притулок і проблеми, пов’язані з наданням захисту. По-перше, Рада Європи, що включає в себе 47 держав-членів, звертається до спільного захисту прав людини, та її дії мають істотне значення для юридичного становища осіб, які шукають притулку, та біженців. По-друге, Європейський союз (далі – ЄС), організація, яка є окремою від Ради Європи (хоча 28 держав-членів ЄС є в той же час членами Ради Європи), прийняв активну програму з розвитку нових правових норм, які зачіпають імміграцію, кордони і притулок.

Перша частина Розділу III зосереджується на «м’якому праві», яке Рада Європи розробила в міжурядових консультаціях. Основа цих матеріалів – рекомендації та рішення Комітету міністрів і Парламентської асамблеї, що стосуються міжнародної захисту. Хоча ці документи є політично обов’язковими, їхнє невиконання не веде до безпосередніх юридичних наслідків. Проте, вони корисні в якості допомоги з інтерпретації зобов’язань держав щодо міжнародного захисту. Друга частина цього Розділу досліджує Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, основну угоду Ради Європи. Хоча сама угода не робить посилання на міжнародний захист біженців, рішення, прийняті Європейським судом з прав людини, накладають на держави важливі зобов’язання щодо притулку. Крім того, всі члени Ради Європи повинні дотримуватися Конвенції і повинні прийняти юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

Друга половина Розділу III розглядає ключове законодавство ЄС, як регламенти, так і директиви щодо міжнародного захисту шукачів притулку, та біженців. Хоча головною проблемою ЄС є успішне функціонування внутрішнього ринку (ринок для вільного переміщення товарів, людей, послуг і капіталу через внутрішні кордони), ЄС розширив свої компетенції у 1999 році, щоб включити імміграцію і притулок. Дійсно, ЄС прийняв дві п’ятилітні програми (тривалість другої до 2010 року), щоб створити Загальну європейську систему притулку (ЗЄСП), яка була б основана на узгодженій інтерпретації і застосуванні Женевської конвенції 1951 року. Ця частина Розділу також включає важливі рішення Європейського суду правосуддя, який має компетенцією тлумачити право ЄС, хоча громадяни не можуть звертатися безпосередньо до цього суду.

У межах країн Ради Європи однією з головних проблем щодо захисту біженців є збільшення кількості справ у Європейському суді з прав людини. Протокол, призначений збільшити потенціал Суду, до теперішнього часу не розв’язав проблему. Одна з основних проблем – те, що, незважаючи на мету розвивати Загальну європейську систему притулку, загальні стандарти і практика далекі від дійсності. Крім того, зростаючим пріоритетом ЄС є заходи контролю зовнішньої міграції; ці дії неминуче обмежують доступ до процедур притулку і доступу до ефективному захисту.

Розділ IV розкриває правові рамки захисту прав біженців на території Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та України. Метою цього розділу Хрестоматії є, по-перше, розглянути регіональні правові інструменти щодо захисту біженців на території Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України; по-друге, проаналізувати певний історичний контекст розвитку права біженців, викликаний внутрішніми потоками біженців у регіоні і припливом нових біженців з інших регіонів. Усі держави даного регіону (крім Узбекистану) є державами-учасницями Конвенції, що стосується статусу біженців 1951 року і розробили національне законодавство в сфері права біженців.

Отже, задля кращого розуміння міжнародного права біженців необхідно дати дефініцію «біженець». У відповідності до Конвенції 1951 року про статус біженців біженцем визнається особа, яка «знаходиться поза межами рідної країни внаслідок добре обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, приналежність до певної соціальної групи або політичні погляди, і не може або внаслідок таких побоювань не бажає скористатися захистом своєї країни...». Особам, які брали участь у воєнних злочинах, у тому числі у терористичних актах, і порушували гуманітарне право чи права людини, категорично відмовляється в наданні захисту, гарантованого біженцям.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) забезпечує захист і допомогу біженцям у різних державах світу. Головний офіс УВКБ ООН у Женеві (Швейцарія). УВКБ ООН було створене Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 4 грудня 1950 р. і розпочало свою роботу в 1951 р. УВКБ ООН діє на підставі Статуту організації та згідно з Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року і Протоколу до неї 1967 року. На початковому етапі його основною метою було надання допомоги більш як мільйону біженців у Європі по закінченню Другої Світової Війни. Однак, оскільки кількість людей, які змушені були шукати притулок протягом наступних десятиліть, зростала по всьому світу,  мандат Агентства переглядався кожні п’ять років. У грудні 2003 р. Генеральна Асамблея ООН вирішила зняти обмеження у часі мандату УВКБ ООН до вирішення проблеми біженців. УВКБ ООН допомогло більше ніж 50 мільйонам людей та отримало за свою діяльність дві Нобелівські премії миру – у 1954 та 1981 роках. УВКБ ООН має дві базові мети – захищати біженців і шукати шляхи для того, аби допомогти їм розпочати нове життя у відповідних умовах.

Міжнародний захист – це забезпечення поваги до базових прав біженців та гарантування того, що жодна особа не буде недобровільно повернута до держави, у якій вона має підстави побоюватися переслідувань – цей процес відомий як «вислання».

УВКБ ООН сприяє поширенню міжнародних угод стосовно біженців та здійснює моніторинг за дотриманням урядами міжнародного права біженців.

Виконавчий комітет УВКБ ООН і Генеральна Асамблея ООН також уповноважили організацію займатися проблемами інших груп. Серед них: особи без громадянства та особи, громадянство яких під сумнівом, а в окремих випадках – внутрішньо переміщені особи.

УВКБ ООН прагне зменшити кількість ситуацій вимушеного переселення, закликаючи держави та інші інституції до створення умов для захисту прав людини та мирного врегулювання спорів. З цією метою УВКБ ООН активно сприяє реінтеграції біженців, що повертаються до держави походження, запобігаючи, таким чином, повтореній появі потоків біженців.

УВКБ ООН забезпечує захист та допомогу біженцям, іншим особам, стосовно яких поширюється мандат Уповноваженого, на основі неупередженості, відповідно до потреб людей та незалежно від їхньої раси, віросповідання, політичних переконань і статі. У своїй діяльності УВКБ ООН звертає особливу увагу на потреби дітей та намагається забезпечити рівні права жінок і дівчат.

За характером своєї діяльності від імені біженців та переміщених осіб, УВКБ ООН також сприяє досягненню цілей і дотриманню принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй: підтриманню міжнародного миру та безпеки; розвитку дружніх стосунків між націями; та заохоченню поваги до прав людини та основних свобод.

Коли гуманітарні кризи стали більш складними, УВКБ ООН розширило як кількість, так і типи організацій, з якими воно працює. Серед агентств системи ООН, які співпрацюють з УВКБ ООН – Світова продовольча програма (СПП), котра постачає продукти харчування та предмети першої необхідності для біженців, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Програма розвитку ООН (ПРООН), Управління з координації гуманітарних справ (УКГС) та Верховний комісар ООН з прав людини. Серед інших організацій – Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (МФЧХ), Міжнародна організація з міграції та більш ніж 570 неурядових організацій, у тому числі й Угорський Хельсінкський Комітет. Гуманітарна діяльність УВКБ ООН здійснюється у рамках принципів міжнародного права біженців. УВКБ ООН співпрацює у партнерстві з урядами, регіональними, міжнародними та неурядовими організаціями.

Щодо діяльності УВКБ ООН в Україні, то УВКБ ООН відкрило представництво в Україні в 1994 році. У 2002 році Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року, а у 2013 році  – до Конвенції про статус апатридів 1954 року та Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року. Головним завданням УВКБ ООН в Україні є надання допомоги державним органам, а також моніторинг виконання міжнародних зобов’язань країни у галузі захисту біженців, консультування щодо прав внутрішньо переміщених осіб.

Основними напрямами діяльності УВКБ ООН є:

- сприяння створенню ефективної системи захисту біженців і законодавства відповідно до міжнародних стандартів;

- забезпечення захисту всіх осіб, що знаходяться під опікою УВКБ ООН;

- фінансова підтримка для самозабезпечення, місцевої інтеграції а також допомога у добровільному поверненні;

- створення гуманітарного простору для переміщених осіб і шукачів притулку в контексті змішаного міграційного руху;

- боротьба та попередження випадків безгромадянства, викликаних, серед іншого, розпадом Радянського Союзу;

- надання допомоги біженцям, шукачам притулку та переміщеним особам;

- навчання представників державних органів та неурядових організацій, які працюють у сфері захисту біженців та переміщених осіб;

- інформаційні заходи, спрямовані на посилення захисту біженців та боротьбу проти расизму та ксенофобії.

У 2014 році в Україні виникла проблема внутрішньо переміщених осіб  з Криму та cходу держави. УВКБ ООН співпрацює з урядом та громадськими організаціями, які забезпечують потреби внутрішньо переміщених осіб через надання юридичної, матеріальної та соціальної допомоги. УВКБ ООН зосереджує свою діяльність на посиленні гарантій дотримання прав і свобод для більш ніж 1,3 мільйона внутрішньо переміщених осіб, покращенні їх життєвих умов та забезпеченні довготермінових рішень.

На додаток до захисту біженців та внутрішньо переміщених осіб УВКБ ООН має мандат для запобігання безгромадянству та пошуку рішень для осіб без громадянства.

Так, станом на 1 січня 2012 року, 7 391 осіб без громадянства були зареєстровані в Білорусі, з них 6 896 постійно проживають і 495 мають право на тимчасове проживання у державі. У 2011 році 1 348 осіб (всі категорії) отримали білоруське громадянство. У 2011 році спостерігалося зниження числа постійно проживаючих осіб без громадянства в Білорусі на 11%.

Молдова приєдналася до Конвенцій про безгромадянство 1954 та 1961 років у квітні 2012 року. У цій державі зареєстровано 2 046 осіб без громадянства. Щоб краще розуміти та задовольняти потреби осіб без громадянства в Молдові, УВКБ ООН започаткувало пілотний проект-дослідження, спрямований спочатку на поселення з переважною більшістю мешканців ромської національності, які не мали громадянства. Молдова також звернулася з проханням до УВКБ ООН надавати допомогу особам в Придністров’ї з метою підвищення обізнаності щодо нових процедур визначення безгромадянства у Молдові.

У 1996 році уряд України запросив УВКБ ООН для надання допомоги у відновленні інтеграції колишніх депортованих осіб, які повернулися до Криму. УВКБ ООН відреагував на це запуском масштабних кампаній по отриманню громадянства, працевлаштуванню, відновленню житла та вихованню толерантності. Допомога УВКБ ООН в обсязі 5,3 млн. доларів США за останні одинадцять років по реінтеграції тих, хто повернувся до Криму, є найбільшою комплексною програмою, пов’язаною з запобіганням і скорочення безгромадянства, які УВКБ ООН реалізувало до цих пір у світі. У результаті близько 250 тис. репатріантам була надана допомога в отриманні українського громадянства. Станом на 1 січня 2012 року, 5 875 осіб без громадянства постійно проживають в Україні.

У співпраці з партнерськими неурядовими організаціями в Криму УВКБ ООН допомогло близько 90 тис. колишніх депортованих осіб в отриманні українського громадянства у відповідності до договору між Україною та Узбекистаном про порядок зміни громадянства для колишніх депортованих осіб та їхніх нащадків (діяв з жовтня 1998 року по 31 грудня 1999 року та з листопада 2000 року по 31 грудня 2001 року). Крім того, близько 10 500 колишнім депортованим особам без громадянства було надано допомогу Фундацією з натуралізації та прав людини «Сприяння» в отриманні українського громадянства в період 1997-2000 років; а 1 700 колишніх депортованих осіб, які стали особами без громадянства у зв’язку з ліквідацією радянських паспортів, отримали українське громадянство в період з 2001 по  2011 роки.

Щодо діяльності УВКБ ООН в Україні під час збройного конфлікту, слід зазначити про кластер з питань захисту, роботу якого координують УВКБ ООН та УВКПЛ ООН, займаються розробкою міжвідомчого плану дій на випадок надзвичайної ситуації під головуванням УКГП ООН. У Києві та регіонах відбулося декілька зустрічей для обговорення рівня підготовки та заходів реагування з боку партнерів, що працюють у сфері захисту, а також їхніх можливостей та фінансових потреб. Партнери у сфері правового захисту проаналізували потенційні ризики для кількох груп населення – внутрішньо переміщених осіб, приймаючих громад, що проживають на лінії розмежування, та мирного населення, що не може залишити зону конфлікту. Аналіз вказує на необхідність використання різних підходів на підконтрольних і непідконтрольних територіях, оскільки гуманітарний доступ, швидше за все, буде обмежений у непідконтрольних районах. Рівень готовності органів державної влади України, а також де-факто влади на непідконтрольних територіях залишається невідомим.

Кластер з питань житла і непродовольчої допомоги, очолюваний УВКБ ООН, підготував зведену інформацію про основні потреби та надану допомогу.  Кластер наразі займається розробкою плану дій на випадок надзвичайної ситуації, що є частиною міжвідомчого плану реагування, який готує УКГП ООН. На його основі буде розроблено план роботи Кластера. Кластер формує перелік складів партнерських організацій, наявних залишків на цих складах і контактних даних відповідальних осіб у рамках підготовки до можливого загострення ситуації.

Як бачимо, діяльність інститутів ООН  спрямовується  на  якомога масштабні проекти захисту прав біженців відповідно до норм міжнародного права.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Січень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2
ЗАХОДИ
29.01.2020 17:00:00 - Аліментний договір
Опитування
  • Чи підтримуєте Закон 1008 про нову судову реформу?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика