Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Правова природа Європейської соціальної хартії

Правова природа Європейської соціальної хартії

Європейська соціальна хартія - міжнародний договір, що захищає соціальні та економічні права громадян держав, що приєдналися до Хартії.встановлює механізм міжнародного захисту економічних та соціальних прав людини для держав-членів Ради Європи. Доповнює у рамках Ради Європи Європейську конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, яка передбачає захист громадянських та політичних прав.

Європейська соціальна хартія відкрита для підписання у квітні 1961 року, набула чинності 26 лютого 1965 року.

Хартія містить три категорії зобов'язань держав-учасниць. По-перше, держава-учасниця має прагнути досягнення умов для ефективної реалізації на її території прав і принципів політики у соціально-економічній галузі, проголошених у першій частині Хартії. По-друге, кожна держава-учасниця зобов'язана забезпечити реалізацію щонайменше 5-ти із 7-ми прав, перелік яких містить друга частина Хартії (право на працю; на організацію у профспілки; на колективне ведення переговорів; на соціальне забезпечення; на соціальну та медичну допомогу; право сім'ї на соціальний, правовий і економічний захист; право робітників-мігрантів та їх сімей на захист і допомогу). По-третє, держава-учасниця має визначити, які додаткові із передбачених Хартією прав вона захищатиме на своїй території.

Хартія зобов'язує державу-учасницю один раз у два роки подавати Генеральному секретарю Ради Європи доповідь про виконання взятих на себе зобов'язань. Така доповідь розглядається Комітетом експертів, що складається з 7 незалежних експертів, обраних Комітетом міністрів Ради Європи. Висновки Комітету експертів разом з доповідями держав передаються Парламентській асамблеї і підкомітету Урядового комітету із соціальних питань Ради Європи. Підкомітет передає свої висновки Комітету міністрів, який після консультацій з Парламентською асамблеєю уповноважений давати кожній державі-учасниці рекомендації щодо здійснення нею зобов'язань за Хартією. На практиці, однак, Комітет міністрів обмежується загальними рекомендаціями щодо імплементації зазначених у Хартії прав.

Пізніше була розроблена Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, яка набула чинності 1 липня 1999 року, і втілює в одному документі всі права, гарантовані Європейською соціальною хартією 1961 року, додатковим протоколом до неї 1988 року, додає нові права і містить поправки, прийняті Сторонами. Вона поступово замінює собою первинний договір 1961 року.

Європейська соціальна хартія (переглянута) була ратифікована Верховною радою України Законом від 14.09.2006 року. Цим Законом ратифіковано 27 статей (у тому числі 6 із 9 обов’язкових) та 74 пункти ЄСХ (переглянутої). Зокрема, стаття 1: Право на працю (пп. 1-4), стаття 5: Право на створення організацій, стаття 6: Право на укладення колективних договорів (пп.1-4), стаття 7: Право дітей та молоді на захист (пп. 1-10), стаття 16: Право сім'ї на соціальний, правовий та економічний захист, стаття 20: Право на рівні можливості та рівне ставлення при вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі.

Водночас Верховна Рада не ратифікувала три із дев’яти обов’язкових статей, до яких входять ст. 12 (право на соціальне забезпечення), ст. 13 (право на соціальну та медичну допомогу) і ст. 19 (право трудящих-мігрантів та їхніх сімей на захист і допомогу). Україна також не приєдналася до п. 1 ст. 4 Хартії, яка гарантує право на справедливу винагороду («Визнати право трудящих на винагороду, котра гарантує їм і їхнім сім’ям достатній рівень життя»).

17 травня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)". Законодавчим актом внесено зміни до пункту 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», відповідно до яких Україна бере на себе зобов'язання вважати обов'язковими для України пункти 3 та 4 статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), а саме - докладати зусилля для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень, а також вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод для забезпечення рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Договірних Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, зокрема збереження пільг.

 

к.ю.н. К.С. Лобода

к.ю.н. Д.В. Кібець

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Січень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2
ЗАХОДИ
29.01.2020 17:00:00 - Аліментний договір
Опитування
  • Чи підтримуєте Закон 1008 про нову судову реформу?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика