Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Еволюція концепції норм jus cogens у міжнародному праві

04.06.2016 / 09:59
13370
+A
-a

Еволюція концепції норм jus cogens у міжнародному праві

Процес формування характеру jus cogens у сучасному міжнародному праві має давню і багату  історію. Деякі автори вважають, що роль концепції jus cogens в міжнародному праві зросла в першій половині двадцятого століття, і часто посилаються в зв'язку з цим на впливову роботу Альфреда Вердросса. Однак концепція або ідея і принцип, відповідно  до яких міжнародне право містить  основні норми,  відступ від яких не допускається, існували набагато раніше. Тут потрібно зробити невеликий відступ.                    

Як видається, ідея правових норм, що не допускають відступу (імперативних норм) , сягає своїм корінням у класичне римське право. Сам термін  jure cogente (jus cogens) вперше з’являється, хоча і дещо в іншому контексті, у Дигестах Юстиніана. Однак ідея норм, відступ від яких неприпустимо, була присутня також у римському праві. У декількох положеннях Дигестів зустрічається вислів "Jus publicum privatorium pactis mutari non potest", яке буквально означає «Публічне право не може бути змінено угодою приватних осіб». Кайзер вважає, що поняття "jus publicum" має більш широкий зміст, ніж «публічне право», і відноситься до всіх тих норм, відступати від дотримання яких на підставі окремих угод фізичні особи не мають права. Іншими словами, концепцію jus publicum, що відноситься до норм, відступати від дотримання яких, навіть на підставі взаємної згоди, неприпустимо, можна назвати jus cogens. У Кодексі Юстиніана також говориться: “Pacta, quae contra leges constitutionesque vel contra bonos mores fiunt, nullam vim habere indubitati iuris est", що означає «Угоди, укладені з порушенням законів або конституцій або всупереч моральності, не мають сили». Ідея про те, що угоди, укладені всупереч моральності, не мають законної сили, зіграла певну роль у виникненні концепції jus cogens.          

 У доповіді, підготовленій у 1965 році видатними юристами, включаючи Еріка Сюі, йдеться, що термін jus cogens годі й шукати «у текстах, опублікованих до дев'ятнадцятого століття», але ідея якоїсь абсолютної правової норми, відступ від якої неприпустимо, «проходить червоною ниткою через всю теорію і філософію права». У доповіді зазначено, що вперше вираз jus cogens використовували пандектісти-учасники німецького руху XIX століття, які займалися вивченням Дигестів Юстиніана (відомих також під назвою «Пандекти»), - які вважали само собою зрозумілим відмінність між "jus cogens" і "jus dispositivum".                                       

Однак ідея про те, що є якісь норми міжнародного права, які застосовуються незалежно від волі держав, існувала задовго до XIX століття і часто приписується таким авторам, як Гуго де Гроут (широко відомий міжнародним юристам під ім'ям «Гроцій»), Еммер де Ваттель і християн Вольф. Ці автори є представниками школи природного права, яка сягає своїм корінням до грецької філософії і передбачає існування такого собі «зводу правових норм», що є «основними, незмінними і часто неписаними». У першому розділі першої книги Гроція "De Jure Belli Ac Pacis" ( «Про право війни і миру») містяться численні посилання на непорушний закон, який, на його думку, є природним правом. У часто цитованому вислові він стверджує наступне: «Природне право є настільки непорушним, що не може бути змінено навіть самим Богом ... Дійсно, подібно до того, як Бог не може зробити, щоб двічі два не було подібне чотирьом, так точно не може він зло звернути в добро». Він каже, що природне право не тільки є незмінним, але і є «справедливим», «загальним». Ваттель, розвиваючи доктрину Гроція, каже, що «неодмінно природне право незмінно» і що в силу цього держави «не можуть ні змінити його своїми угодами, ні відмовитися слідувати йому в своїй поведінці, ні припинити за взаємною згодою дотримуватися його». Це, продовжує він, «є тим принципом, за допомогою якого ми відокремлюємо законні угоди або договори від незаконних і невинні і розумні звичаї від звичаїв несправедливих або негожих». Послідовники школи природного права, які в XVII столітті визначали розвиток правової доктрини, легко сприйняли ту ідею, що природне право незмінно і що позитивне право - договірне право і міжнародне звичаєве право - має відповідати природному праву.

Посилення впливу позитивізму в міжнародному праві в XIX столітті супроводжувалося тим, що суверенітет і воля держави в розумінні міжнародного права і його обов'язкової сили стали сприйматися як домінуючий фактор. У свою чергу, теорії природного права з їх ідеєю незмінності права поступово відступили на другий план. Проте підхід до міжнародного права з позицій природного права навіть в епоху позитивізму не був повністю викорінений і простежується у юридичній літературі XIX і XX століть. Чимало правознавців у XIX столітті, покладаючись на школу природного права або принаймні на елементи, які не вписуються в рамки позитивного права,  а також правознавці, які, ґрунтуючись на позитивному праві, вважали, що існують норми міжнародного права, які захищають інтереси міжнародного співтовариства, такі норми не можна ігнорувати і відступ від них є неприпустимим. Крім того, навіть у період утвердження позитивізму юристи вважали, що існують певні норми, які служать захисту спільних інтересів. Щодо ідеалу «непорушного закону» ґрунтовними є думки Ганса Кельзена у його роботі "Pure Theory of Law" ("Чиста теорія права»). Водночас, Отфрид Ніпполь визнає, що аморальні договори, наприклад договори, які допускають рабство, слід вважати недійсними відповідно до вимог міжнародного права. Такий висновок ґрунтується виключно на позитивному праві та на існуючих договорах.

У період після Першої світової війни доктрина імперативних норм стала знову набирати силу. Ухвалення Статуту Ліги Націй зіграло важливу роль в утвердженні концепції норм, які не допускають відступів, як важливого напряму думки в галузі міжнародного права. Так, Ханнікайнен наводить приклади імперативних норм, а іноді і норм подібного роду, посилаючись на Статут Ліги Націй. Зрозуміло, у Статуті Ліги Націй є ряд положень, у яких відчуваються ідеї імперативності, але які не можна називати нормами jus cogens. По-перше, як видно з наведеного вище опису історичної еволюції даної концепції, ідея «спільності» або «спільних інтересів» є важливим елементом, який слід мати на увазі, якщо ми хочемо зрозуміти принцип неприпустимості відступу від деяких норм  незалежно від того, на якому праві ці ідеї засновані, - на   природному чи на позитивному. Стаття 11 Статуту свідчить, що «війна або загроза війни ... є предметом, який становить спільну стурбованість Ліги в цілому». Що важливіше, у статті 20 Статуту, вказується, що Статут скасовує всі зобов'язання, несумісні з його умовами, і що члени Ліги зобов'язуються не брати на себе зобов'язань, несумісних з умовами Статуту. Будучи сама по собі договірною нормою, яка застосовується тільки до учасників даного договору і допускає її зміну і навіть анулювання на підставі будь-якої подальшої угоди, стаття 20 не може використовуватися як приклад імперативності, по крайній мірі, у класичному розумінні jus cogens. Проте, це - важливий приклад еволюції практики держав у застосуванні принципу неприпустимості відступу від деяких норм, що відображають головні цінності міжнародного співтовариства. Ця еволюція була помічена в період між війнами у відомій статті Альфреда Вердросса, присвяченій забороненим договорам. Ґрунтуючись на природному праві, він писав, що «ніякий правовий порядок не може ... допускати договорів між суб'єктами права, які явно суперечать етиці певної спільноти людей». Так, Вердросс, будучи сам членом Комісії, заявив, що на підготовлені Комісією тексти проектів статей, присвячених jus cogens, ця стаття явно вплинула. Стефан пише, що саме жахи Другої світової війни, і звірства нацистів зокрема, спонукали правознавців «спробувати застосувати концепцію [jus cogens] у якості засобу боротьби» з такими порушеннями.

На jus cogens було також зроблено посилання в арбітражному рішенні, винесеному Змішаною франко-мексиканською комісією за претензіями по справі Пабло Нахера. У цьому рішенні Комісія тлумачила статтю 18 Статуту Ліги Націй,  зазначаючи, що  положення, яке вимагає реєстрації договорів,  як правило, має «характер правової норми, відступати від якої за допомогою укладення окремих угод між собою держави - члени Ліги Націй не мають права» (jus cogens). Природно, Комісія визначила, що ця норма діє тільки у відносинах між членами Ліги Націй і, що вона не застосовується у відносинах між членами Ліги і державами, які не є її членами. Вказана позиція  Комісії, хоча і не ґрунтується на сучасному розумінні норм jus cogens, все ж має важливе значення для визнання ідеї про те, що норми, які не допускають відступів, у принципі існують.

У період після Другої світової війни найважливішими подіями, пов'язаними з jus cogens стало прийняття Віденської конвенції про право міжнародних договорів (далі «Віденська конвенція») і робота Комісії, яка привела до її прийняття. Як і стаття 20 Статуту Ліги Націй, стаття 103 Статуту Організації Об'єднаних Націй також є прикладом положення, що не допускає відступів. Як і в випадку статті 20 Статуту, стаття 103 є договірним положенням, яке встановлює переважну силу конкретного договору, і як така не є нормою jus cogens. Проте, можна сказати, що вона також свідчить про згоду держав з ієрархією норм у міжнародному праві. Але саме робота Комісії у поєднанні з подальшим прийняттям Віденської конвенції внесла особливий внесок у закріплення концепції jus cogens у рамках зводу норм міжнародного права.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Лютий 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13
13.02.2020 12:00:00 - Lviv Legal Criminal Talks
14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 1
Опитування
  • Чи підтримуєте Закон 1008 про нову судову реформу?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика